Минулої неділі в святих храмах читалося про найгіршого жителя міста Єрихон Закхея, і ви пам’ятаєте, чим закінчилася ця історія. Сьогодні ми будемо розмовляти про найкращого прихожанина і найгіршого прихожанина Єрусалимського храму. Євангеліє від Луки 18 гл., 9 ст. і нижче. «Сказав, також для деяких, що були впевнені в собі що вони праведні і за ніщо мали інших, притчу».
Отже, притча про митаря і фарисея. Вона була розказана для тих людей, які вважали себе праведними, а ось те, що вони принижували інших, це і витікає з того, що вони вважали себе праведними, тобто, вони вважали себе кращими за інших людей, вони вважали себе кращими людьми і таким чином грішили перед Богом. Пророк Ісаія пише про таких людей: «ваша праведність, як забруднений одяг».
І так, ось ця притча: «Два чоловіки до храму ввійшли помолитись». Ну, ми знаємо, що ті, хто ходять в храм помолитися, це прихожани. Прихожани бувають різні – молоді, старі, літні, зовсім юні, діти, чоловіки і жінки. А тут увійшли два: один з яких був самий зразковий прихожанин, а інший найгірший. «Два чоловіки до храму ввійшли помолитись. Один фарисей, а другий був митар». Але ми знаємо з вами, хто такі митарі: Закхей був митар, це зрадники власного народу, вороги Божої віри. «Фарисей, ставши, так молився про себе так: «Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди: грабіжники, кривдники, перелюбники або як цей митар. Пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що здобуваю »». Це зразковий прихожанин. Надзвичайно благочестива людина. Справжня церковна людина. Постить два рази в тиждень, з усього що набуває десяту частину віддає в Дім Божий! Багато парафій хотіли б мати побільше таких прихожан: зручних в спілкуванні, дисциплінованих, що не створюють ніяких скандальних проблем. Люди з великої літери.
А хто там ще прийшов? «А митар ставши далеко, не смів навіть підняти очі на небо, але бив себе в груди кажучи: Боже, будь милостивий до мене, грішного». Я вже пояснював, хто такі митарі, ми бачимо, що ця людина розуміє, що він не такий як фарисей який стоїть посеред храму. Він на відміну від фарисея стоїть далеко від вівтаря, від святая святих, ближче до виходу, там де був притвор Соломонів, куди язичників пускали. Він благає Бога: «Боже! Будь милостивий до мене, грішного ». Він не вважає себе праведним, він не може подякувати Богові за те, що він, наприклад не злодій, він не може подякувати Богові за те, що він не грабіжник, що не кривдник, що не перелюбник. У нього багато проблем у цього митаря, він може тільки сподіваєтися на Боже прощення. Здавалося б все ясно. Господь, якщо Він буде судити по справах, то звичайно мають рацію фарисеї, книжники, садукеї із зовнішніх справ, по показним справах, те що називається вітрина, за якою нічого не видно. Далі Господь говорить: «Поправді кажу вам, що цей», тобто митар, поганий прихожанин, «пішов виправданий до свого дому більш, ніж той». А чому? Хіба це справедливо? Фарисей жертвує на храм, фарисей він не грабіжник, не кривдник, не перелюбник, не який-небудь там зрадник. А чому так? Пішов виправданим той, який точно був поганим віруючим, точно був порушником закону і сам це усвідомлював.
Щоб відповісти на це питання, нам необхідно проводити ревізію своїх добрих справ. І якщо ми хоча б один раз в житті проведемо ревізію своїх добрих справ, ми побачимо порочність наших добрих справ. Святі отці звертали на це увагу. Адже людина, коли йде на Ісповідь, вона думає про свої гріхи. Але чому вона не думає про добрі справи, в яких і ховаються причини багатьох гріхів. Дивіться! Розсудливий розбійник помолився на хресті і був врятований. Ми молимося вранці і ввечері, протягом багатьох років а до порятунку ще не наблизилися. Але молитва – це добра справа. Марія Єгипетська Сповідалася і Причастилася один раз і їй вистачило на сорок років. Ми Сповідаємося раз в тиждень, іноді два рази в тиждень, Причащаємося досить часто. Причастя – це добра справа. Цей митар прийшов в храм. Напевно він рідко ходив до храму, такий от неорганізований чоловік, але Бог прийняв його молитву. Ревізія добрих справ абсолютно необхідна. Так, молитва добра справу, але якщо б ми молилися б як розсудливий розбійник тоді це було б спасительне діло. Так, Ісповідь і Причастя це велика справа, але якщо б ми сповідалися і причащалися як Марія Єгипетська, і можна знайти тисячі прикладів з житія святих отців коли Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать. Адже ця притча розказана для тих, хто був упевнений, що вони праведні. І з зневагою, з гидливістю дивилися на інших людей. Блаженний Ієронім так вчить про справжню праведність: «ми стаємо праведними тільки тоді, коли сповідуємо що ми грішники, і тільки тоді коли порятунок шукаємо не в своїх справах, вчинках або заслугах, але тільки в милосерді Христовому! Фарисей прийшов зі своєю праведністю, з людською праведністю і не отримав виправдання Боже. Митар же рахує себе грішником. Митар смиряється, не величається, і Бог відпускає гріхи цієї людини.
Можливо ця історія взагалі пов’язана з древніми євреями і до нас не має ніякого відношення? Ви знаєте, навіть поверхневий аналіз цієї історії показує, що вона звернена саме до християн, причому християн МАЙБУТНЬОГО. Звідки ми це бачимо? Фарисей постить два рази в тиждень. Євреї не постять два рази в тиждень. У них строгий пост один раз на рік: Йом-Кіпур – судний день. Мусульмани не постять два рази в тиждень. Єдина релігія, де постять два рази в тиждень – це християнська релігія! І Христос знаючи, що Матфій запише цю притчу, сказав її так як сказав. Це не для того, щоб викрити древніх лицемірів, це для того, щоб дух смиренності проник всередину нас. Так, ти не грабіжник, але чому? Тому, що світло Євангелія наставило тебе. Так, ти не перелюбник. Чому? Господь дав тобі сили впоратися з цією проблемою. Так, ти не кривдник. Чому? Тому, що ти змирився і вирішив – краще бути ображеним, ніж ображати інших.
Воістину якщо щось ми маємо доброго, то ми це маємо від Бога. Як апостол Павло пише: «що ти маєш такого чого б ти не одержав? Фарисей цього не усвідомлює. Він бачить причини праведності самого себе. І джерело праведності його – серце. А Господь Іісус Христос говорить: із серця ісхидить блуд, нечистота, грабіж, підступність, злодійство. Тільки Бог владною силою своею може зробити освячення людини, зміну людини, але це починається з самоунічиження людини. І якщо ми не переживаємо самоунічиження то не відбувається і перетворення в нашому житті. А навіщо допомагати людині яка вважає що вона самодостатня? Христос прийшов спасати НЕЧЕСТИВИХ. Він прийшов рятувати ГРІШНИХ. І усвідомлюючи це, переступаючи церковний поріг зі страхом Божим і вірою, будемо проявляти смиренність цієї людини, митаря, цього «поганого прихожанина», і не будемо наслідувати «хорошому» прихожанину, фарисеєві, який бачив джерелом чеснот, доброти і праведності самого себе.
Закінчуючи цю проповідь, я знову нагадую вам слова апостола Павла: «що ти таке маєш, чого б ти не одержав? І згадую слова Христа Спасителя, який говорив: без Мене не можете робити нічого!»
І останнє, згадайте, ті з вас які моляться з книги Каноннік. Там в кінці молитов вечірніх сказано: «все, що ти зробив доброго на протязі дня – припиши Богу, а все що ти зробив поганого – Припиши собі.» І так, воістину, Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать.
Спаси Христос!
