24 грудня, у переддень Всенощного бдіння на честь пам’яті святителя Спиридона Триміфунтського, православні Тернопільщини на чолі з Високопреосвященнішим Сергієм, митрополитом Тернопільським та Кременецьким зустріли пожертвувану для кафедрального собору обласного центру писану ікону святителя Спиридона.
Разом зі святинею – подарунком вірянам міста – до Тернополя прибув ковчежець з мощами святителя Спиридона, а також мощі святих благовірних князів Петра і Февронії.
Святині перебуватимуть у верхньому храмі кафедрального собору УПЦ, всі бажаючі можуть прийти, помолитись та поклонитись іконі та мощам.
25 грудня православні відзначали день блаженної кончини святителя у місті Керкіра, що на грецькому острові Корфу. Цього дня у місті триває хресна хода, нетлінні мощі святого виносять для поклоніння та молитов про зцілення.
Про святителя відомо досить багато. Він народився на острові Кіпр, у дуже заможній родині, мав сім’ю, однак овдовів, а після смерті дружини новообраний єпископ Спиридон роздав усе своє майно найбіднішим і залишив місто. Виявивши дар Божий на лікування, святий допомагав та зцілював читаючи молитви над стражденними, та навіть повертав до життя померлих, що записано в історії острову. По молитві святого припинялись лиха, рятувались люди.
Запрошений на Нікейський собор Святитель Спиридон по дорозі був змушений заночувати в селі, де знаходилися аріани. Вночі вони відрубали голови коням, запряжених у віз святого. Прокинувшись ще до сходу сонця і виявивши коней обезголовленими, святий Спиридон попросив візника приставити голови до тулуба коней, а сам помолився Христу Спасителю. Скакуни ожили, і Владика вирушив далі в путь. Яке було загальне здивування, коли промені сонця освітили коней: у гнідого коня голова виявилася чорною, у вороного – білої, а у світлого – коричневої: в темряві ямщик переплутав кольори кінських голів і тулубів, але Бог навіть в цьому випадку виконав прохання свого угодника!
Велике диво дарував Господь святителеві й після кончини, його тіло, перенесене до Константинополя, а згодом на Корфу, лишилось нетлінним, а мощі протягом століть продовжують зцілювати від недугів.
Мощі Святителя Спиридона вражають одним своїм виглядом – Божої милістю вони повністю нетлінні. Це дивовижні мощі – вони мають вагу як тіло дорослого чоловіка і чудесним чином не втрачають властивостей живої плоті, мають температуру людського тіла і зберігають м’якість. До сих пір вчені різних країн і віросповідань приїжджають на Керкиру для того, щоб піддати дослідженню нетлінні мощі Святителя, але після ретельного розгляду приходять до висновку, що ніякими законами і силами природи не можна пояснити феномен нетління цих мощей, які майже 1700 років перебувають в непошкодженому вигляді; що іншого пояснення, окрім чуда, немає; що тут, безсумнівно, діє всемогутня сила Божа.
Рака з мощами закривається на два замки, які відкриваються двома ключами одночасно. Відкрити раку можна тільки вдвох. І коли ключик не повертається, значить, вважається на острові, святитель Спиридон «відлучився»: комусь допомагає.
Тропар Свт. Спиридону:
Собора Перваго показался еси поборник и чудотворец, богоносе Спиридоне, отче наш. Тем же мертву ты во гробе возгласив и змию в злато претворил еси, и внегда пети тебе святыя молитвы, Ангелы сослужащия тебе имел еси, священнейший. Слава Давшему тебе крепость, слава Венчавшему тя, слава Действующему тобою всем исцеления.
Кондак Свт. Спиридону:
Любовию Христовою уязвився, священнейший, ум вперив зарею Духа, деятельным видением твоим деяние обрел еси, Богоприятне, жертвенник Божественный быв, прося всем Божественнаго сияния.
