В цьому, здавалось звичайному селі Залісці, що розташоване поблизу Почаївської Лаври, а сіл з такою назвою в Україні й не злічити, є те, що вирізняє, ставить на чільне місце, серед інших. А саме – більше ніж 220 уродженців цього мальовничого села обрали шлях священицького служіння в Православній Церкві. Та не про них сьогодні мова.
13.12.2016 року, на свято Св.Апостола Андрія Первозванного, жителі села та священники на чолі з настоятелем Свято-Покровського храму і благочинним Збаражського округу протоієреєм Андрієм Гарасимом, зібрались у рідному Свято-Покровському храмі на панахиду до 26 річного воїна Андрія Чабана, сержанта 140-го окремого центру ССО. 
Після закінчення Залісецької школи, навчання у Тернопільському виші, воїн Андрій служив за контрактом у військовій частині дислокованій в Хмельницькому. Юнак будував плани на майбутнє, мріяв про власну сім’ю – восени збирався одружитися…
З початку літа 2014 року Андрій перебував у зоні бойових дій, при кожній нагоді намагався телефонувати до батьків, заспокоював їх, просив щоб мати, молилась за нього. Адже ще хлопчиком він любив бувати на богослужіннях у Свято-Покровському храмі. І сьогодні в храмі його близькі, рідні, однокласники, ті з ким він ріс, розділяв радість і смуток – сьогодні вони возносили свої молитви до Господа за упокій воїна.
Загинув він як герой 24 липня, біля Первомайска від кулі снайпера врятувавши при цьому побратимів від загибелі ціною власного життя. Група потрапила в засідку. Він спасав поранених хлопців, витягуючи їх із зони обстрілу, і коли тягнув одного декілька куль влучили в його тіло, – одна в шию, іньші в руку і в ногу, але він продовжував спасати, – остання куля влучила прямо в серце..
Мати Андрія згадує, що під час однієї із розмов по телефону з ним запитала: «Чи бувають у вас священики, а чи є у тебе синку там можливість Посповідатися, Причаститися?» На що він відповів: «Наших (православних) священиків не було, той до інших я не пішов». І у наші дні, на нашій землі сьогодні актуальним стало прислів’я – що на війні атеїстів, невіруючих – немає. Андрій залишився вірним Православній вірі в якій був Хрещений.
Після завершення панахиди протоієрей Георгій Приймак, священник із смт.Вишнівець, проголосив слово, в якому підкреслив що який кінець життя, такий і вінець. Покинувши цей земний світ віддаючи життя за іньших, Андрій залишився навічно в пам’яті односельчан прикладом мужності і самовіддачі до самої смерті.
Вічна пам’ять. Царство Небесне.
