Коментар редакції «Православного Життя» митрополита Тернопільського і Кременецького Сергія з приводу пануючого напруження в світі, поширення вогнищ конфліктів і можливих воєн.
– Господь говорив: «Коли ж почуєте про війни і про воєнні чутки, не лякайтесь, бо статись належить тому» (Мк. 13: 7). Але головне для нас усіх, як спастися: і в мирний час, і в воєнний, і в посушливе літо, і в благодатний пору. Ніякі тяготи не повинні заважати спасінню.
Тим більше ми завжди знаходимося в брані з ворогом нашого спасіння – він постійно бореться за наші душі. Піклуватися потрібно про інше – ближче ти до Бога, чи тільки тривожишся про грішні події, але не турбуєшся про те, що живеш не розкаявшись, без благодаті Божої, втрачаючи любов. Зовнішнє не головне і не віддаляє від Бога. Що має статися – то трапиться.
Не заглиблюйтеся в війни, потрясіння, кліматичні умови, соціально-політичні зміни, а подбайте про чистоту серця і душі. Саме на це потрібно звертати увагу!
Боротьба з самим собою, з гріхом, який є ворог і хоче погубити нас, – найголовніша умова порятунку.
При цьому ми повинні просити допомоги Божої – і Господь може змінити все навколо нас і дати час для життя, якщо побачить наше виправлення і покаяння, якщо ми будемо віддалятися від гріхів і наповнюватися святістю, чистотою, правдою.
Тривожні події повинні допомогти кожному з нас задуматися про головне: як ми внутрішньо живемо, як рятуємося, як ставимося до Бога, Спасителя нашого?
Готуємося ми до життя вічного або хочемо переступити поріг смерті?
Зовнішні події дають час для покаяння. Раніше ж так і було: сталося лихо яке – люди говорили, що нагрішили перед Богом, що треба каятися, хресний хід здійснювати, поспішати в храми на молитви. І тоді Господь відводив біду.
Так і зараз. Потрібно шукати порятунку від ворожого полону і тривог усіляких.
Тому радіймо, що у нас є час для молитви і роздумів про життя вічне. На кого сподіватися нині?
На Господа, про який ми забули через тривоги і занепокоєння.
А Він любить нас, не дасть загинути, врятує.
Для справжнього християнина скорботи в радість і на спасіння. «Бо кожен, хто покличе Господнє Ім’я, той спасеться» (Рим. 10:13).
Боже, дай нам час для покаяння! Допоможи усвідомити, що причина всього злого в тому, що кожен з нас відступає від Тебе. А порятунок в тому, що ми каючись, виправляючись, наближаємося до Тебе.
Вітаю всіх зі святом Покрови Божої Матері! Бажаю, щоб Її заступництвом Господь помилував і напоумив нас про покаяння на спасіння!
Записала Наталія Горошкова.
Переклад редакції сайту Тернопільської Єпархії УПЦ.
Выходит – то, что Россия напал на нас, это наш грех: нас убиваю, а мы должны сказать – я виноват, убивайте, а я буду перед Богом каяться, опущу руки, бо “что мало статися, то трапиться” Какой-то абсурд. Вырванные фразы.
Вы знаете, каждый должен заниматься тем делом на какое призван, и делать это как только можно лучше. Хирург он бинты не мотает. Есть кому в нашей Украине решать кто на кого напал, и делать все что от него зависит на войне, для ее скорейшего завершения. А вот дело Епископа, и других священных лиц, помогать людям не забывать духовную сторону конфликтов, и главную цель нашей жизни. Так вот Владыка Сергий это сделал профессионально! Он показывает нам как маяк среди бурь и невзгод житейских правильное направление нашего христианского призвания, которое мы часто забываем в суете и скорбях нас окружающих.
Дима! Читай Псалтырь! Поумнеешь… Золотые россыпи не будешь считать абсурдом!
Читайте св.Лаврентия Черниговского,как у него написано ,так и будет,многое уже сбылось.